Урок пам’яті

    Майбутнє і минуле – це час, куди ми не можемо потрапити, адже завжди знаходимося в сьогоденні, але ми повинні навчитися виносити уроки з минулого і прогнозувати майбутнє, щоб приймати правильні рішення вже сьогодні. Про важливість пам’ятати минуле говорили десятикласники нашої гімназії з учителем історії В.О. Волошиною.

    «Допоки пам’ять в серці не згасає (голодомор в Україні у 1932-1933 рр.)» – так називався незвичайний урок, який провела в бібліотеці В.О. Волошина з 10-Б класом (класний керівник Н.М. Бобир). Це був не просто урок історії чи географії, урок мови чи літератури. Це був урок пам’яті, присвячений мільйонам українців, які загинули мученицькою смертю від голоду у 1932-1933 рр.

    Вчитель розповіла дітям про страшні сторінки історії нашого народу, пов’язані з голодомором. Учні зачитали свідчення очевидців із книги «Колосок пам’яті», яка зберігається у бібліотеці. Ці історії є лише краплею в морі людського горя, яке довелося пережити українським сім’ям у ті часи. Десятикласники роздивилися тематичну книжкову виставку і переглянули відео, в якому очевидці тих страшних подій розповідали трагічні історії, які відбулися у їхньому житті, – і в очах дітей з’явилися сльози.

    Такі уроки психологічно складні, але вони необхідні, щоб збереглася пам’ять про наших земляків і щоб у майбутньому подібні трагедії ніколи не повторювалися, адже, як казав Джон Локк, пам’ять – це мідна дошка з вибитими на ній буквами, які час поступово згладжує, якщо їх постійно не відновлювати.

Надія Федорівна  Дорохова,
завідуюча бібліотекою