ГОТОВА ДО НИХ НА КРИЛАХ ЛЕТІТИ

     Ось уже понад 30 років я залюбки працюю вчителем початкових класів у спеціалізованій школі № 19, тепер гімназії № 19 «Межигірська». Залюбки, тому що люблю свою роботу. Мабуть, це передалось мені з генами. Один дідусь був директором школи в місті Енгельсі Саратовської обл., другий – викладав у Києві. А мама дарувала свою любов не тільки мені й брату, а й чужим дітям (пригощала смачненькими стравами, шила й дарувала одяг).
     І я розумію її. Коли ти бачиш перед собою маленьких, кумедних, веселих малюків з широко відкритими, повними довіри очима, які прагнуть знань і не вміють ще обманювати, хамити, говорити непристойні слова, робити погані вчинки, – хочеться до них на «крилах» летіти. Давати відповіді на сотні їхніх «чому?», вислуховувати, що їх хвилює, про що мріють, як живеться їм вдома. Тому виділити, який з моїх випусків кращий, – неможливо. Просто одні – спокійні, другі – енергійні. Діти всі цікаві, улюблені, різні, з якими важко прощатися при переході в 5-й клас, а ще гірше, коли вони лишають стіни школи. Тоді доводиться тільки чекати, коли вони знову зайдуть або зателефонують і будуть розповідати про своє доросле, вже самостійне життя, і згадувати про цікаве минуле.
     Колись мій кабінет був там, де зараз бібліотека, навпроти учительської. Колеги мали змогу спостерігати за поведінкою моїх учнів і передавали все, що бачили та чули:
–    Верещагіна Діана любила брати мою указку і, злегка постукуючи по столу, промовляла: «Сидіть тихенько, бо зіпсуєте настрій Світлані Дмитрівні». А в десятому класі вона вже допомагала моїм новим учням під час виконання домашніх завдань з англійської мови.
–    Кучак Світлана так переживала за шкільне майно, що коли одна з учительок хотіла взяти з мого дозволу підручник, – вона загородила його собою і не дозволила.
–    Рожник Олег, який одного разу переночував у мене вдома, тому що нікому було забрати, наступного дня запитав: «А можна, щоб тато мене й завтра не зміг забрати?»
–    Вагітна вчителька в старших класах боялася, що учні її не будуть слухатись. Після знайомства та співпраці з ними, вона зраділа і зробила висновок, що можна думати про народження другої дитини.
–    Одного разу, з непередбачених причин, учні самостійно проводили урок фізкультури. Ідучи по коридору, директор навіть не міг подумати, що учні самі, дотримуючись всіх вказівок учителя.
–    Зарахович Олександра, яка зараз навчається в 11А класі настільки любить квіти, що навчаючись у 2-му класі, вона за власним бажанням дізналася про назви кімнатних рослин і підписала всі горщики, де вказала скільки разів на тиждень їх потрібно поливати і в які дні. Потім весь час контролювала, як за ними доглядають чергові.
–    Вишневському Роману настільки я сподобалася, що він мені заявив: «Коли я виросту, то на Вас поженюся». Малював майже кожної перерви квіти і дарував мені. Тоді я його почала переконувати, що буду старенька, а він ще молодий. Лише після цього він передумав: «Ні, тоді не поженюся».
–    Якось тиск у мене не піднявся, а понизився. А голова при цьому також боліла. Але Олексій Дмитрієв заспокоїв: «Зараз все буде добре. Я почну погано себе поводити і тиск одразу почне підніматися».
     Сьогодні у мене 3А клас, у якому всі учні дуже розкуті, працьовиті, розумні і талановиті.
     Вони дуже люблять прибирати в класі і починають із прохання дозволити їм витерти з дошки, після чого виникають інші бажання. У результаті – у класі генеральне прибирання, щоб, за їх словами, Олені Борисівні (прибиральниці) було легше.
    Така ж сама жага у них і до знань: «Задайте ще! А можна вивчити напам’ять? Що ви скажете про мої вірші? А про мій вірш? Задайте, будь ласка, завдання з письма – я хочу ще пописати. А сьогодні ми будемо працювати з картками?».
     А які вони талановиті! Немає в класі жодної дитини, яка б не відвідувала який-небудь гурток. Одні навчаються малювати, хтось вивчає прийоми захисту на боротьбі (Кравіц Андрій посів II місце в місті, Мехед Олександр – IIIмісце). I місце в Києві в грі у шахи посіла Здебська Катерина. Мабуть, на такі звершення надихнула їх зустріч із моєю випускницею Козич Аліною, заслуженим майстром спорту з гімнастики.
     Є учні, що залюбки вчаться сучасним танцям, грають на фортепіано, скрипці, опановують настільний теніс у вчителя, який теж був колись моїм учнем, плавають в басейні, співають. А Керекеш Дмитро вже бере участь у виставах Музичного театру опери та балету для дітей та юнацтва.
     Цей список можна було б ще продовжувати, але я мрію про те, щоб, ким би вони не стали в майбутньому, залишатимуться дітьми в душі, з повагою ставляться до оточуючих їх людей, будуть милосердними, дбають про інших і не забували про нас, учителів, які хочуть бачити їх розумними, культурними, справжніми патріотами своєї Батьківщини.

Світлана Дмитрівна Головенко,
учитель початкових класів вищої категорії,
старший учитель