Єдиний запис в трудовій

У світі є одна країна –
Це моя рідна Україна.
Тут батько, мати – вся сім’я.

Та якось зрозуміла я:
Єдиною є й рідна школа,
Та, що у центрі, на Подолі,
Де вчителем працюю я.

А як же все це починалось?
Колись давно, мені згадалось,
Ще юна дівчина – Завзята –
Прийшла до школи працювати.

Директор, пан Шкуренко, мене взяв
І в трудовій ретельно записав,
Що вчителем мене він призначає.
Слова його я добре пам’ятаю:
«Як прізвище таке судилось мати,
Лише завзято треба працювати».

З тих пір років пройшло чимало,
Потроху діти виростали.
Багато в школі я трудилась:
Учила і сама училась
Тут кращі роки провела,
Надійних друзів я знайшла,
Кохання несподівано зустріла.

Працює разом вся рідня:
І тітка, і сестра моя,
Та ще й племінник мій, Микола,
Навчається у рідній школі.

Тому єдиний запис в трудовій,
Тому і я зробила вибір свій:
Так, я учитель і пишаюсь цим,
Бо школа рідна – це мій другий дім!


                                  Олена Георгіївна Крицька (Завзята),
учитель початкових класів вищої категорії,
учитель-методист 

     Йшов звичайний урок. Вчителька пояснювала біля дошки, учні сиділи за партами і слухали.
    Раптом у двері постукали, увійшли двоє: завуч і тендітна дівчина в кольоровій блузці та короткій спідничці. Віра Петрівна сказала: «Це новенька!» Клас загомонів: «Яка гарненька!» Дівчинка з першої парти тихенько промовила: «Здорово! Тепер вона на фізкультурі буде стояти останньою, а не я!» Хлопець з четвертої парти запропонував: «Якщо на математиці розумієшся, сідай зі мною!»
     Але тут Віра Петрівна розвіяла всі надії учнів: «Ви не зрозуміли, це не нова учениця, це нова вчителька Олена Георгіївна». Всі збентежились.
     Цього ж дня молода вчителька купила собі діловий коричневий костюм, щоб виглядати солідніше.
     І коли наступного дня вона з’явилася у школі, учні та вчителі дивились на неї з неприхованою зацікавленістю.
     Так почався мій трудовий шлях у школі №19.

Олена Георгіївна Крицька (Завзята),
учитель початкових класів вищої категорії,
учитель-методист